- військовослужбовець
- [в'ійс'ко/вослужбо/веиц']
-о/ўц'а, ор. -о/ўцеим, м. (на) -о/ўцеив'і /-о/ўц'у, мн. -о/ўц'і, -о/ўц'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
військовослужбовець
Смотреть что такое "військовослужбовець" в других словарях:
військовослужбовець — вця, ч. Людина, що служить у війську … Український тлумачний словник
військовослужбовець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
армієць — йця, ч. 1) Той, хто служить в армії (у 1 знач.); військовослужбовець. 2) заст. Військовослужбовець армії (у 4 знач.); не гвардієць … Український тлумачний словник
солдат — а, ч. 1) Рядовий військовослужбовець сухопутних військ. || Військовослужбовець взагалі. •• Віддава/ти в солда/ти іст. посилати на військову службу; брати у солдати. Моги/ла Невідо/мого солда/та могила безвісного воїна, яку вшановують як пам ять… … Український тлумачний словник
авіадесантник — а, ч. Військовослужбовець повітряно десантних військ … Український тлумачний словник
ад'юнкт — а, ч. 1) Військовослужбовець офіцерського складу, який готується до наукової або науково педагогічної діяльності. || Аспірант вищих військово навчальних закладів. 2) У дореволюційній Росії і в Західній Європі – вчене звання в деяких наукових… … Український тлумачний словник
ад'ютант — а, ч. Військовослужбовець (зазвичай офіцер), що перебуває при командирі для виконання службових доручень … Український тлумачний словник
військовий — а, е. 1) Стос. до війська. || Прийнятий, установлений у війську, в армії. •• Військо/ва адміністра/ція а) система військово адміністративних органів держави, державний апарат військового управління; б) військове управління територією, яка зайнята … Український тлумачний словник
військовополонений — ного, ч. Військовослужбовець, узятий у полон під час війни … Український тлумачний словник
гарматник — а, ч. Військовослужбовець, який обслуговує гармату … Український тлумачний словник
